Насправді, Razova & Kuzjo, чия колекція мене так вразила, представляли її останніми, а першою в той день свій авангард представляла вікторія Попсуйко. Я нарахувала 5 моделей. Враження залишились досить позитивними — щось таке середнє між жителями Чунга-чанги та казковими ельфами. Цей ефект підсилював той факт, що дівчата ходили босими і мали браслетики-стрічки на щиколотках. Вікторія використала дуже різноманітну кольорову гаму та спектр тканин і оздобу крупним кольоровим матовим бісером. Напевне найоригінальніший аксесуар також був у цій колекції — це були скляні баночки, підвішені на шкіряних ремінцях, всередині котрих загадково світилися вогники світлодіодів. Вони викликали асоціації з японськими мультиками, де діти так ловлять світлячків... І макіяж дуже сподобався - нагадує негритянскькі різні традиції...
В цьому (як і в решті постів) є трохи паскудних фоток - це мої, а всі гарні фотки робить моя любов, моє сонечко, мій напарнєг, з которою ми нерозлучні як Бонні і Клайд, як Чіп і Дейл, як хліб і ковбаса - Інка Голодняк :))
bokeh.com.ua/massakre/gallery/325_lviv_fashion_week_osinzima_2012_den_tretij_avant_garde#14486
Наступною свою колекцію представляла Вікторя Буднік. У нас так рідко хтось надихається чиєюсь етнікою, крім української, що основна ідея видалась досить цікавою (але де ж я поділа свій атлас із костюмами народів світу?! Ніде не можу знайти, а пам'ять мене підводить...) Отже в цьому одязі мені сподобалось так би мовити ядро самої ідеї, об'ємність та багатошаровість моделей, яскрава, але дуже така “національна” кольорова гама і технічна деталь — повздовжнє нашиття вертикальних шматочків тканини різного кольору на основне полотно. Не сподобались: величезні скатертини, котрими обмотали голови моделям, а також гетри й “легінси” - усе це робило візуально іще важчим і без того не легкий одяг...
Всього одну модель представила Анна Дідух. Це була сукня неначе з рогожі, неначе з соломи, але все ж з ниток... І сама модель в цьому вбранні була подібна трішки не то на той самий солом'яний дідух, не то на богиню пшеничного поля. Особливо круто виглядали маленькі глиняні “дзвіночки”, прикріплені до низу сукні. Сподобалось! До речі. Анна вже вдруге мене тішить — минулого Тижня її моделі з краваток теж були дуже милими.
Модель Олі Деревич, вибачте за прямоту, але була не варта навіть затраченого на її перегляд часу — в дитсадку і то більше креативу...
Оля Шипелик... Дякую, Ольго! Зараз передивилась свій звіт за минулий LFW і виходить, що в мене з'являється список сталих фаворитів: минулого разу це була колекція для жінки-сови, а цьогоріч лише одна модель, зате яка! Це була найкраща ( серед усього що мені довелось побачити) і найнезашореніша ідея, котру створили дизайнери до Євро 2012. Очевидно, це була весільна сукня, де футбольна муза, лише ніжно прошепотіла на вушко, а не сіла на голову, як іншим дизайнерам... Модель з таким надтонким силуетом рухалась малесенькими кроками і більше нагадувала оживший кубок для світового чемпіона, ніж реальну людину... І окремий дяк за музичний супровід! Взагалі, музика в усіх виходах була ДУЖЕ класною.
Читайте також
