Razova & Kuzjo в проекті In AVANT GARDE на LFW.

Немає сил зберігати хронологічну послідовність у викладенні подій! Під час проведення проекту In AVANT GARDE, мене неймовірно вразила колекція двох молодих дівчат — дуету Razova & Kuzjo. Представлена на суд глядачів колекція складалася з 12 моделей і, на мій суб'єктивний погляд, значно перевищувала рівень усіх інших учасників проекту...

До цього показу колекцію бачили лише на захисті дипломної роботи в Академії. Дівчата розповіли, що працюють в дуеті вже понад 7 років, тож в цьому питанні ніяких сумнівів у них не було. А натхненням для творчості послугували твори Миколи Гоголя — зі своїми містичними подіями та похмурими персонажами.

(за фото дякую Інні Голодняк. Більше можна побачити тут:

bokeh.com.ua/events/165_lviv_fashion_week_osinzima_2012_den_tretij)

Щодо самого одягу: в кожній моделі було щось особливе, неймовірна кількість деталей з однієї сторони і майстерність створення гармонійного образу для кожної моделі (та всієї колекції разом) — з іншої.

Використано дуже багато ручної роботи — плетення макраме аби відобразити павутиння, ручне фарбування віскози аби досягти кольору венозної крові і медичної марлі для різних відтінків сірого, котрі, здається, просто мусять розвіватися на вітру... Взагалі, усі образи були дуже сценічними і найперше що мені подумалось, коли моделі почали крокувати подіумом: “Кіно! Я хочу побачити це в кіно!”

Моделі багаті складними скульптурними елементами крою... В чоловічій моделі, котра є стилізацією злощасного священника, здається, була вмонтована якась спеціальна пластина зсередини спини — це змушувало хлопця, котрий її демонстрував, йти дещо зсутулившись. Особисто мені най-найбільше сподобались вишивані елементи у вигляді свастик-сонцеворотів — древнього слов'яно-скандинавського символу сонця та вогню. За це від мене дівчатам особлива подяка і респект — зараз так мало хто цікавиться культурою своїх предків...

Є щось особливе в цікавих деталях, розміщених на спині: коли щось таке цікаве на одязі спереду — це завжди трошки гра на публіку — йдеш і бачиш як усі на тебе реагують, а коли щось таке позаду, що змушує людей обертатися і довго дивитися вслід — це вже вищий пілотаж, правдивий Стиль...

А найоригінальнішою деталлю образів були світлодіодні червоні ліхтарики, котрі де-не-де визирали з-під похмурого сірого плетива і ставили останню крапку у враженій свідомості публіки — весь зал був у захваті (оскільки коли представляють щось справді неймовірне, то своє особисте “подобається-неподобається, носив би — не носив би...” відходить на десятий план)!

А я можу додати лише одне: дуже чекатиму аби ще побачити роботи Разової і Кузьо :)

 

Ваша я :)

 

 

Автор: Лілія Сушко