Потім почалися покази колекцій In AVANT GARDE. Насправді мені сподобалась тільки одна, але все по черзі:
Спершу на подіум вийшли троє моделей дизайнера Марини Шугані. Одяг був зроблений із картатих базарних сумок, часів човникарства на початку 90-х.
Більше фото Інни Голодняк ви знайдете тут:
http://bokeh.com.ua/photoreports/378_lviv_fashion_week__lvivskij_tizhden_modi_day_1/page/2
Такий пародійний елемент вже використовували у Louis Vuitton кілька років назад,
а цьогоріч так надихнулися у Celine
Якби я побачила намальовані простим олівцем ескізи цих суконь, то подумала б, що вони симпатичні, а так... мені не сподобалось :( усе це не авангард — що так, що інакше...
Потім була колекція дизайнера V.Volchemis. От вона якраз мені сподобалась.
Можу помилятись, але здається основною матерією став гас (те з чого раніше часто робили прозорі хустки). Моделі були дещо похмурими і футуристичними. В 60-х роках 20 століття, коли людство почало літати у космос і мріяти як запанує у Всесвіті, в моду увійшли футуристичні тенденції, котрі зокрема проявлялись у тканинах з металевим відблиском, що нагадував скафандри космонавтів... З того часу є якесь неписане правило зображати усе футуристично-космічне з допомогою таких тканин. Колекція V.Volchemis нагадала мені костюми Поля Готьє для фільму “5 елемент” (одного з моїх най-най улюбленіших кін).
Думаю такий одяг могли б носити пасії Зорга :)
Дуже вражаючим став для мене елемент одягу жителів пустель:
Є в цьому щось таке... сильне і загадкове.
Гасові хустки синього кольору на головах моделей нагадували першу появу у фільмі Діви Плава Лагуни:
І ще ця модель мені нагадала трохи Термінатора 3 :))
Дехто з манекенниць, дійшовши до кінця проходу знімав з голови хустку
і демонстрував зачіску, подібну до принцеси Леї із Зоряних воєн.
Тож, на мій персональний смак, колекція вийшла такою собі стилізацією жорстокого майбутнього в космічних пустелях :))
Хочу такого плащика! :))
Потім були моделі від gelena gajsha. Я, звісно, люблю етніку... Дуже навіть люблю. Але на LFW етніки аж забагато. Кожного Тижня як мінімум 3 дизайнерів показують етніку. ЦЕ робить етніку чимось попсовим. А коли ще й сама колекція абсолютно не гарна, то стає якось узагалі сумно. І, хоча, якщо дуже напружитись, то можна виділити тут парочку симпатичних малесеньких деталей, але, в цілому, єдине слово, яке приходить мені як епітет до цих робіт — це “нісенітниця”
а чоботи! Чоботи які! Знаєте як в тому анігдоті: “як мати божа”...
Останньою була досить велика колекція від Ірини Наконечної. Колекція справляє враження чого досить якісного, але вельми вторинного за своїми ідеями... Мені сподобалась тільки ця довга сукня, котра найменше була подібна на все решта — таку я би сама з задоволенням носила...
Але можу ще дещо хорошого сказати про цю колекцію: тут є колекція. Є логіка, є взаємодія між грою фактур та кольорів від однієї моделі до іншого. Чомусь багато диайнерів роблять часто колекції ніби набір з окремих речей, а вміння розвинути ідею є все ж ознакою професіоналізму...
По завершенні “дійства” людей поїли смачним глінтвейном, а я ще трохи познімала гостей і побігла в холодну ніч шукати можливості добратись домів :))
Лілія Сушко
Читайте також
