4 день LFW. Покази.

Фелікс Родіонов представив колекцію шкіряного верхнього одягу і, в більшості своїй, це були короткі жіночі куртки, які так намозолили нам очі за останні 10 років... Ні, речі якісні і по своєму гарні, але ж як вже хочеться на наших панянках чогось іншого! А не цих опецькуватих шкірянок-”відморозь нирки взимку”...

  

Фото усіх колекцій від Інни Голодняк ви знайдете тут: bokeh.com.ua/massakre/gallery/328_lviv_fashion_week_osinzima_2012_den_chetvertij#14723

 

Особисто мені з усієї колекції реально сподобались аж дві моделі. Перша — на 50% за рахунок яскравого зеленого кольору, а на 50% завдяки розкішному волоссю самої манекенниці, котре з цим зеленим так гарно виглядало.

 


 

Друга модель — ось цей дещо футуристичний плащ, котрий десь на рівні підсвідомості нагадав гамівну сорочку Леді Гага від дизайнера Asher Levine (і ще, звісно, сіднейську оперу).


 


 

На прес-конференції я спитала пана Родіонова, чи не досить вже гламуру у нашому житті? “Та хіба ж це гламур?..” - щиро здивувався Родіонов - “ От минулого року в мене на подіум чоловіки виходили в куртках, розшитих величезними стразами — оце був гламур...” - задоволено згадав він... Ну що ж? Такі дизайнери як він іще довго матимуть клієнтів, адже “гламурна кіса” - це не обмежена віком (і статтю) категорія...

 

 


 

Юлія Стахів (дебютантка, якщо я правильно розумію) представила колекцію, що базувалася на грубій вовняній тканині. Вирішені у різних відтінках сірого, на подіумі з'являлись моделі у довгих сукнях, пальтах без рукавів, комбінезонах та жакетах, але найоригінальніше виглядали спідниці. Вони були довжиною до коліна, розширені до низу й зшиті з дуже грубої тканини, але головне — вони були перфоровані у вигляді великого розміру клітинки. Таким чином з'являвся яскравий контраст між товщиною тканини, ледве не дерев'яною на вигляд, і об'єктивною прозорістю спідниці зі стрункими ногами манекенниці всередині - виглядало досить цікаво :)


 

 

Потім на мій непідготовлений мозок сталася колекція Ігоря Іванишина... Ну що вам сказати? Ну от є люди, котрих під страхом смерті не можна підпускати до вироблення одягу... особливо чоловічого одягу... Взагалі, після того, що я побачила на цьому Тижні Моди, я обов'язково напишу велике звернення до всіх дизайнерів, котрі хочуть вдягати чоловіків і потім тільки посилання буду давати — відчуваю, що знадобиться не раз і не два. Чесно, я навіть не знаю як так сформулювати свою думку, щоб вона звучала хоч трохи коректно... Чоловіки, котрі в цьому одязі ходили подіумом викликали жалість і огиду одночасно. Якщо шоу-бізнес з екранів тв вже давно привчив нас не реагувати на секс-меншини (звєрєвих, гомо-сексуалісів, травесті та ін.), то тут це були... О! Знаю! Яким словом ви називаєте працівників ДАІ, коли вони вас безпідставно штрафують? Правильно! Тепер беремо це слово і додаємо до нього прикметник “гламурний”. А тепер з цією мовною конструкцією на думці занурюємо утворену асоціацію трохи у жебрацькі (з точки зору вибору тканини) часи Союзу та агресивно-кічливі 90-і... От! Тепер ви знаєте, що я відчувала :)


 


 

 

Останнім на цей день був запланований показ дизайнера Бобкової. Це була дуже велика колекція жіночого одягу, практично повністю вирішена у чорному кольорі, за невеликим винятком вкраплень коричневого, сірого та синього. Мої відчуття — суперечливі... З однієї сторони одяг був стильним, якісним, колекція насправді виглядала крутою і дуже інтелектуальною. Але! Я би ніколи нічого такого не вдягнула... Чому? Тому що, незважаючи на усі нестримні соціальні процеси, мені все ще хочеться залишатися жінкою... Є якесь підсвідоме сприйняття того, хто перед тобою — жінка чи істота іншої статі. Так от на подіумі були істоти іншої статі... Я не про манекенниць, я про образи, котрі створила Бобкова. І взуття в стилі “папа Карло” це лише підкреслило. На прес-конференції я питала її: “ - Образи дуже андрогінні, чи ви вважаєте правильним рушити межу між чоловічим та жіночим?” Бобкова відповідала: “ - Ні, що ви? Це така урбаністична нео-жіночність, я її такою бачу і вважаю, що маю право її такою подавати” Так, Бобкова — дизайнер вже самореалізований, не мені судити на що вона має право, а на що ні... Але ні, мадам Бобкова - ви мене не обдурите! Є речі, котрі десь закладені в підкорці головного мозку, котрі напряму означають жіночність чи її відсутність. І, повірте, жіночність — це не обов'язково рюшечки-бантики, метелики-квіточки, червона помада та стриптизерські шпильки — це щось набагато складніше...

А! Іще забула розповісти: десь в третій частині показу Бобкової, ввімкнули настільки голосну істерично-агресивну музику, що в усього залу навкруги (підозрюю, що в мене також) на обличчі було написано: “ - ААААА! Випустіть мене звідси! Дайте мені втекти!!!” :)


Ну, от якимось таким був цей день, далі хорошого буде набагато більше!

пс: а оце вам на прощання зелена я :)


 

Автор: Лілія Сушко