Найбільш очікуваною подією цього Тижня Моди мав стати показ колекції Роксолани Богуцької. Показ було заплановано провести у п'ятницю, в приміщенні розкішного готельно-рекреаційного комплесу Mirotel Resort & Spa, що у Трускавці. Ще напередодні я випадково почула, що у Ванкувері, звідки колекція приїхала лише кілька днів назад, зал аплодував стоячи! Тому, звісно, мені просто таки нетерпілося побачити чергову порцію краси від Богуцької (та і сумнівів у тому, що це буде щось неймовірне бути не могло, адже це ж 15-річчя бренду!!)
Дві попередні п'ятниці Львів завалювало снігом, тож і цього разу, екранізація “Снігової Королеви” за вікном мене не здивувала, але засмутила... Їхали ми автобусом (ми — це журналісти і фотографи) і опинились на місці годині о восьмій. От-от мала розпочатися прес-конференція, а вже потім - сам показ.
фото — Інна Голодняк (http://just-creativity.com)
На прес-конференції я попросила пані Роксолану трохи детальніше розповісти про те, як пройшов її показ у Ванкувері. Вона розказала, що більшість їхніх дизайнерів показують в середньому від 8 до 16 одиниць одягу. І все у них дуже скромно. А колекція ROKSOLANA BOGUTSKA цього разу складалася з усього того, в чому бренд найсильніший — з етнічних мотивів, вишивки, шкіри, хутра... Представлено було 35 одиниць, усе супроводжувалося спеціальною музикою та відеорядом (показували кадри старого Львова, але для Ванкувера це сприймалось як правдива стара Європа...) - тобто зробили справжнє шоу і тому публіка була у надзвичайному захваті!
Мені також хотілося якось підтвердити чи спростувати свої вчорашні думки щодо шляху дизайнера і на моє питання Богуцька відповіла, що так, дійсно, вона свідомо зрозуміла, що етніка — це її шлях і прийняла рішення надалі розвиватися у цьому напрямку. Сказала, що у неї були і злети і падіння і що серед старих колекцій є такі, якими і досі пишається, а є слабші, де можна було щось змінити...
Також розповідала про основні характеристики своїх речей: українське ретро, жіночність 30-40-их років, які дуже її надихають. Розповіла, що у неї досі є підшивка тогочасного журналу “Жіноча Доля” і що її бабця не виходила надвір без капелюшка та рукавичок. Хтось із журналістів запитав, чи буде такий час знову, коли жінка стане настільки ж жіночною, як тоді. На це пані Роксолана відповіла, що можливо аж такого і не буде, але вже зараз жінка згадала, що вона жінка і саме тому так міцно стоїть тепер на своїх позиціях такий суто жіночий вид одягу, як сукня... У цю мить я подумала дещо дуже цікаве! Дивіться як красиво складається мозаїка: у 1917 році стається Радянська Революція і жінки у Союзі першими отримують права на рівні з чоловіками, але заразом у своєму активному феміністичному русі, втрачають своє право на ось цю витончену жіночність... Але до Львова усе це добереться лише в 1939. Тепер переводимо погляд на сучасний Західний Світ: феміністичний рух там прогресував швидко і потужно і тепер їхні жінки стали подібні до чоловіків не тільки правами, але й зовнішністю і стилем життя і системою цінностей... Все у них прямо та чітко, просто і рівно. Мінімалістично. Рівновагу жіночого і чоловічого втрачено — маятник занадто перехилився на одну сторону, але за цим, неминуче послідує відхилення назад! Чи не тому ванкуверські глядачі з таким захватом сприймали Богуцьку, що увесь їхній світ неймовірно скучив як за справжньою жінкою, так і за справжньою розкішшю?! Розкішною жінкою, того, старого взірця, який і надихає Богуцьку?.. Мені здається, що сучасна мода буде розвиватися у двох протилежних напрямах: один буде пропагувати все більшу андрогінність та суміш гендерів, а інший навпаки — стіною стоятиме за те, аби кожна стать лишалась собою і максимально це підкреслюватиме.
До показу ще лишалось трохи часу. Я спостерігала за гостями. Усе це були дуже заможні люди. Багато з них приїхали спеціально на показ з Києва. Більшість жінок, за старою хорошою традицією, були вбрані в одяг від того дизайнера, на показ якого прийшли...
Жінки в одязі від Богуцької — гарні, дуже гарні... Але ще одна думка не давала мені спокою! Річ у тім, що і сама пані Роксолана своїми промовами і одяг, котрий вона створює, видаються мені дечим більшим ніж просто красивими речима. Я останнім часом дуже багато розмірковую над тим, що розповідає про нас наш одяг, чому ми власне обираємо одні речі, а не інші. Чому почуваємось в одних комфортно та органічно, а в інших — не у своїй тарілці, хоча вони можуть личити і кольором і фасоном?.. Так от, я зрозуміла: одяг Богуцької створений не для простих жінок. Не просто для чиїхось заможних дружин. Органічно в її одязі виглядають ті, хто є особистостями, у кого всередині є багатий внутрішній світ, у кого є свій погляд на речі, є ерудиція, характер, порода врешті решт! Я побачила того вечора багато жінок в її одязі, але чисто зовнішньо ось цим моїм вищеперерахованим захцянкам відповідала лише одна:
цікаво дізнатися хто вона...
тут не знаю чия була сукня, але неймовірно гарна жінка:
і тут бачила подібну сукню у своєї улюбленої Сєргєєнко і я просто в захваті від цього образу!
Дуже гарні сережки-камеї!
Французи такі французи :))
Завше заклопотана Дарія :)
Лілія Сушко
Читайте також
