Ритуал від бренду Kostel’ni

Заключним показом третього дня 14 LFW став показ від бренду Kostel’ni.
Мені хочеться детально розповісти про цю колекцію, оскільки вона поєднала в собі дуже багато вигідних сторін.
Перевагами цього показу стала його неоднозначність, можливість трактовки побаченого в залежності від смаків глядача.


Я побачила ефектний одяг, жіночність, динамічність, рвучкість, патріотичність, відчайдушність...
Коли перша модель з'явилась перед публікою, вона завмерла на хвилю, піднесла руку до обличчя та швидким впевненим рухом провела пальцями по щоці. Від цього на шкірі з'явилися чорні смуги військового маскування. Хтось міг побачити у цьому оригінальний макіяж. Я побачила кіптяву Майдану... Цей простий в дії, але такий сильний і символічний жест... В стародавні часи, коли люди жили племенами, йдучи на війну чи полювання, вони розмальовували свої обличчя аби замаскуватися і ще, аби змінитися. Тому що в житті людей бувають настільки складні часи, коли на деякий час треба перестати бути собою, перейти на інший режим. Коли, щоб пережити війну і вижити, треба ЗМІНИТИСЯ. І ці чорні-чорні смуги на тендітних обличчях моделей для мене символізували цю зміну... А так, це вже взагалі не макіяж, це ритуал. Ритуал настільки древній, що записаний у пам'яті крові кожного з нас задовго до того, як дядечко Юнг розповів світові про колективне підсвідоме...

Хижачий, майже леопардовий принт на тканинах суконь та спідниць разом із прозорими повздовжніми смугами органзи спадав під час ходи дівчат спокусливими лініями, але ще я бачила в цій тканині маскувальну військову сітку. Зелено-жовті плями на білому шовку нагадували те, як японські акварелісти малюють весняну зелень у сонячних зайчиках. Але ще вони нагадували камуфляж.

Більш прямолінійний прояв української самосвідомості - ручної роботи вишивка, цього разу осіла на дуже незвичних прикрасах: стрімких та довгих, наче розчерк пера (ножа) нашийниках... Або ж хвостах ластівок, що несуть Надію і Весну.

Більшість моделей були босими. Я не знаю усієї цієї внутрішньої кухні: можливо, обствини склалися так, що їм не встигли привезти взуття, а можливо це була завбачливо добре продумана деталь. Так чи інакше, але дивилося це дуже доречно і додавало необхідної родзинки.




Не буду довго теревенити про крій та фасони - вони були актуальними, здатними підкреслити красу жінки, виконаними з точністю та увагою...




Під кінець показу моделі виходили під звуки пісні "Повертайся живим". І я не знаю, чи була в залі хоч одна людина, котру би це не зачепило.



Дякую бренду Kostel’ni за такий показ, за цей багатогранний досвід і з естетики одягу, і з символізму, і з майстерності подачі... Це було круто і тут є чому повчитися!

 

 

                     Лілія Сушко