Зараз мені хочеться поговорити про колекцію Віктора Черкаського. Я вже колись казала, що часом трапляються колекції, котрі неначе створені людьми з роздвоєнням особистості, і це один з таких випадків.
Колекція була анонсована як така, що створена за мотивами естетики хіппі. Перед показом на екрані прокрутили відео з кадрами справжніх західних хіппі. Були технічні негаразди і занадто довгі, та не зовсім доречні для такого заходу, як модний показ, промови. Мене дещо зачепило, що за стільки років присутності у львівському fashion пан Черкаський не зміг говорити українською. Зрештою, як і його сайт.
В колекції було досить багато хороших суконь і взагалі гарних речей, які я обов'язково покажу нижче. Але дуже багато елементів, зокрема нюансів подачі, викликали у мене когнітивний дисонанс. Музикою було обрано всесвітньо відомі хіти Beatles. Чесно, я обожнюю Бітлів! Коли мені було 11, я навіть мала зошит, куди збирала статті про них. Але правда у тому, що власне хіппі не особливо слухали Бітлз. Представниками бітломанів здебільшого ставали діти, які навчалися в пристойних школах, й котрим не йнялося зруйнувати манірність своїх батьків та їх правил, але при цьому вони залишалися частиною цієї класової системи. А якщо вам цікаво, що слухали хіппі, то от перше, що спало мені на думку:
Колекцію Черкаський назвав “Let it be”, і цю ж пісню грали впродовж показу. В словах пісні у кожному куплеті лунає згадка про матір божу Марію, в той час як хіппі, зі своєю нездоровою схильністю вживати надмірну кількість препаратів для “розширення свідомості” та зацікавленням у індуїзмі та буддизмі, були ну просто вкрай як далеко від обіймів християнської церкви...
Покажу спершу, що сподобалось
Ось ці сукні найкращі: прості, але класні, вони якраз не є спробою енний раз вичавити щось із ретро стилістики, а навпаки — сучасним і актуальним варіантом того мотиву. З короткою сукнею — чудове взуття.
Пальто хорошого фасону, де також крій вдало обігрується візерунком тканини
Добре виглядало волосся в моделей зі стрічками
і ці джинсові сукні — класика 70-х
мені також сподобались ось ці пальта на кшталт в'язаних
дуже вдалий комплект, особливо у перегуку з відтінком та прозорістю блузи
хороший комір:
вдала прикраса
і ці комплекти непогані
В колекції ми, на жаль, бачимо досить багато комплектів, котрі повністю випадають з естетики стилю хіппі, сказати б — це інший полюс... Те саме про використання підборів. Можна ж було взяти взуття на танкетці, що нормально для 70-х, якщо вже так бажалося додати висоти моделям. Ще й ці жахливі шпильки з підносочною платформою, котрі в народі інакше як “стриптизерськими” не називають. Шкірзамінникові штани — те саме.
Серйозним проколом, як на мене, є використання у такій колекції довговорсного натурального хутра. Діти квітів пропагували ідею жити в мирі з природою, гармонійно з нею співіснувати. А тепер скажіть-но мені, скільки живих пухнастиків було вбито заради ось цих абсолютно дурнуватих кишень?!! Двоє? Троє? Знаєте, це усеодно як на українську вишиванку почепити георгієвську стрічечку...
Я абсолютно чітко усвідомлюю, що от де я зі своєю суб'єктивною критикою, а де метр української моди Віктор Черкаський... Тому мені хочеться чесно пояснити, що ж мене в усьому цьому так зачіпає. Стиль хіппарів, візуальні наративи їх естетики — це зовнішня видима складова їх ідеології. Їх ідеї, їх утопічні мрії про мир в усьому світі були головними для них. Цей стиль дуже красивий та багатогранний, він дає просто-таки широчезне поле можливостей обіграти його і при цьому не спаплюжити ідеї тих, хто дав світові ці образи. До того ж, зараз цей стиль є дуже популярним у світовій моді, і зробити колекцію за цими мотивами — цілком хороша ідея: і творчо і комерційно. І можна навіть сказати мені: “Боже, та що ти причепилася?! Дизайнер може трактувати стиль на свій смак — він же ж не історичний костюм створює!” Але якщо вже так хочеться примаститися до чогось настільки відомого і досить позитивного, то чому б не витратити трішки більше часу і не копнути глибше?
Просто існує ще стиль бохо — дуже подібний, але позбавлений настільки чіткої, місцями навіть політичної, ідеології. Чому було не зробити колекцію “українське Boho”, якщо вже так хотілося цих живодерних шкурок?!!
Враховуючи, що я була однією із небагатьох (а може й єдиною), хто серед присутніх на показі в анамнезі мав хоч якесь, ну хоч віддалене відношення до субкультури хіппі, була якась особливо спотворена рефлексія у тому, щоб уявляти, люди якого саме складу носитимуть цей одяг...
До і після показу слово брала продавець із магазину Черкаського — красива, струнка і доглянута панянка. І стиль її одягу став для мене кінцем рефлексій - усе стало таким очевидним.
Читайте також
